"Художня культура", Гр. 32,33,37.      Урок 30.  

  Тема: "Романтичний стиль в музичному мистецтві Європи та його корифеї".                                        

                                Епіграф: "Музика- найсильніший  вид магії".                                          

       Мерилін Менсон.                                      

    План розгляду теми:                        

     1. Романтизм, як художній напрямок, періодизація та його характерні риси.                               

     2. Композитори, представники романтичного стилю:                  

  - Франц Петер Шуберт (1797-1828)

  - Фредерік Шопен (1810 - 1849).     

  - Ференц Ліст (1811 - 1886).         

   - Йоганн Штраус (син, 1825 - 1899). 

  3. Музика-найсильніший вид магії.  

 Конспект уроку:                               

     1.Романтизм, як художній напрямок у європейській музичній культурі, постає на початку Х1Х ст. під впливом раннього німецького літературно-філософського романтизму, розвивався у тісному зв'язку з різними течіями в літературі, живописі, театрі.  Найяскравішими представниками романтизму можна назвати Ф. В. Шеллінга, Жана Поля, Д. Г. Байрона, Делакруа, Г. Гейне, А. Міцкевича та ін.    Умовна періодизація існування та розвитку романтизму в музичній культурі :                                                   - Ранній (початок Х1Х ст. - до 1830р., Шуберт, Паганіні, Россіні).   

  - Зрілий (1830 - 1850 р.р., Шопен, Шуман, Берліоз, Ліст).                 

  - Пізній (1851 - до кінця ХІХ ст., Брамс, Брукнер, Вагнер).        

   Романтичний стиль у музиці - це звернення до глибин людської душі, розкриття внутрішнього світу особистості, а також черпання натхнення з джерела народної музики, історії минулих століть та життя простих людей, з природи.                                                

    Характерні риси музичного романтизму:                                     

1. Надання переваги почуттям над розумом.                                  

2. Відображення проблем людини та її конфлікту із зовнішнім світом.                                                      3. Серед провідних тем - тема особистої драми, особливої вразливості та самотності Художника.                                        

 4. Протиставлення ідеального світу та проблем повсякденності, безмежної любові та соціальної нерівності.                                         

 5. Звернення до народної творчості, національної культури, історії.                                                                  6. Переважання національно-патріотичних та демократичних тем.                        

7. Широке висвітлення теми любові та захоплення природою.

    Романтизм сприяє розвитку та спричиняє виникнення нових жанрів: опера (народно-побутова, романтико- героїчна, фантастична), балада, пісня, романс, танець, програмна симфонія, програмна концертна увертюра, симфонічна поема, концертні музично-драматичні твори, лірична фортепіанна мініатюра, камерні жанри.   Особливу увагу композитори-романтики приділяли темі внутрішнього (духовного) світу людини, що значно підсилювало ліричність звучання творів.                                    Знайомство із творчістю композиторів-романтиків розпочнемо із прослуховування музики, яка, поєднавшись із поезією, стала духовним гімном, молитвою за спасіння світу, особливо актуальною у наші дні. (Прослуховування Третьої пісні Елен Ф. П. Шуберта, яка стала особливо відомою під назвою "Аве Марія", (https://youtu.be/d9QnojytF5E).      Автором цієї величної та хвилюючої мелодії є австрійський композитор, один із основоположників романтизму в європейській музиці, Франц Пітер Шуберт (1797 - 1828 р.р.).      Народився 31 січня 1797 р. у передмісті Відня (Ліхтенталь).    За життя композитора цікавість до його творчості була помірною. Визнання прийшло тільки після смерті. Музика Шуберта тісно пов'язана із народними першоджерелами-щира, безпосередня, задушевна. Першим його значимим твором вважається покладений на музику вірш Г. Гете "Гретхен за прялкою" (1813 р.).    У 1815 - 1816 р.р. спостерігається феноменальна продуктивність творчості композитора: 2 симфонії, 2 меси, 4 оперети, кілька струнних квартетів, біля 150 пісень. У 1816р. створені Четверта симфонія (" Трагічна" до мінор) та П'ята (сі бемоль мажор), а також меса і 100 пісень. Серед них загальновідомі - "Блукач" та "Лісовий цар".     1819 р. (Відень) - завершення роботи над оперою "Брати-близнюки".    Літо 1819 - створено відомий фортепіанний квінтет "Форель" ля мажор.     1819 - 1820 р.р. - робота над ораторією "Лазар" (залишилася незавершеною), а також 23-й псалом, фантазії на пісню "Блукач" для фортепіано, були поставлені дві опери, надруковані перші сім опусів, усі пісні.     1823 р. - робота над оперою "Феррабраса", над циклом пісень "Прекрасна млинарка" на вірші В. Мюллера.    1825 р. - літо провів у Верхній Австрії, де написав цикл "Пісні на слова Вальтера Скотта", до якого належить і Третя пісня Елен, широко відома як"Аве Марія" на слова Адама Шторка.      У 1825 - 1826 р. р. - завершення роботи над Дев'ятою симфонію до мажор, яку пізніше стали називати Великою.     У 1827 р. композитор завершує роботу над циклом пісень на слова В. Мюллера "Зимова подорож", яка вважається вершиною німецького пісенного жанру.         У 1828 р. був даний єдиний публічний концерт за життя композитора.     Ф. П. Шуберт помер 19 листопада 1828 року у Відні. Посмертно була видана збірка "Лебедина пісня", до якої увійшли три останні сонати та цикл із шести пісень на слова Г. Гейне.          Тільки у 1867 році Джордж Гроув та Артур Селіван віднайшли творчу спадщину композитора:7 симфоній, музику супроводу п'єси "Розамунда", кілька мес та опер, деякі твори камерної музики.           Майже всі великі твори композитора були виконані через кілька десятиліть по його смерті.       Безсмертна музика Ф. П. Шуберта чарує світ і сьогодні. До Вашої уваги його "Вечірня серенада".          (Прослуховування твору, https://youtu.be/iM3rK86Y-nc).                                                                 Фредерік Шопен (1810 - 1849 р.р.)    Композитор, піаніст-виконавець, одна із вершин світового музичного мистецтва.    Музикознавці твердять, що в його музиці з'єдналися краса мелодій великого Моцарта, драматизм Бетховена, строгість Баха. Разом з тим, його музична мова доступна мільйонам - лірична, драматична, трагічна, патріотична.     Він не писав опер, симфоній. Його називають "душею фортепіано", а фортепіано - "виразником його душі".

За жанрами творив скерцо та фантазії. Творам не давав назв, а тільки номери, Наче залишав кожному слухачу уявити свій музичний образ. Новаторськими у мелодіях Шопена були: гармонія, музичні форми, у яких він випередив свою епоху. Натхнення композитор черпав із народних джерел, своєї туги за Батьківщиною.   Народився 22 лютого 1810 року в с. Желязова Воля під Варшавою. Мати - полька, батько - французький емігрант. Дитинство провів у Варшаві. У сім років був опублікований його маленький полонез соль мінор. Вже у вісім років концертував та був відомим у Варшаві.    1823 - 1826 р.р. - навчався у Варшавському ліцеї.   З 1826 р. почав навчатися у Варшавській консерваторії.   На початку 1829 р. дав концерт на фортепіано у Відні.                                17 березня 1830р. відбулася прем'єра Концерту Ф. Шопена для  фортепіано фа мінор у Національному театрі Варшави.    У 1831 р. виїхав із Польщі до Відня, а потім оселився в Парижі, де провів значну частину життя. Тоді ж захворів на туберкульоз, який на той час був невиліковним. На початку і всередині 30-х років його концерти у Парижі мали шалений успіх. До 1838 р. він став тут відомою людиною. Його друзями були: Вінченсо Белліні, Гектор Берліоз, Ференц Ліст, Роберт Шуман, художник Ежен Делакруа та інші визначні особистості.     У  1836 р. познайомився із видатною жінкою свого часу - баронесою Дюдеван, популярною письменницею під псевдонімом Жорж Санд. Їх союз тривав 8 років.   Останній раз Ф. Шопен виступив у Парижі 16 лютого 1848 р. Після вибуху Французької революції друзі відвезли його до Великої Британії, де вже будучи хворим, Шопен грав для королеви Вікторії, дав кілька концертів, останній з яких відбувся 16 листопада 1848 року.    Помер у Парижі 17 жовтня 1849 року від серцево- легеневої недостатності, спричиненої туберкульозом. Похоронений на кладовищі Пер-Лашез. Але його серце, згідно заповіту композитора, перевезли на Батьківщину. Воно покоїться в костелі св. Хреста у Варшаві.           Головний настрій своєї творчості сам Ф. Шопен визначив словом "жаль", у якому приховується ціла гама почуттів.  Польський письменник Я. Івашкевич про особливу "шопенівську печаль" сказав, що це :"... з'єднання туги, бездомності, нещасливості та недуги".    Про творчість композитора Ф. Ліст казав, що музика і гра Шопена викликали почуття замилування, трепету, боязкості, що охоплює серце від споглядання надприродних істот, тих, кого не можеш розгадати, зрозуміти, осягнути.                           Найбільш характерні жанри для творчості Шопена: мазурка, вальс, полонез, ноктюрн (у перекладі - "нічний"), прелюдія. Ф. Шопен створив цикл із 24 прелюдій, а також сонати, експромти, скерцо, балади. Ці мініатюри композитор і піаніст А. Рубінштейн назвав "перлинами". Та найпопулярнішими творами для поціновувачів музики Шопена є його вальси.                                                       Пропоную насолодитися одним із них. (Прослуховування вальсу "Весні назустріч", https://youtu.be/whIxf0ovt84).

Ференц Ліст (1811 - 1886 р.р.).  Композитор, піаніст-віртуоз та неперевершений імпровізатор, диригент, педагог, публіцист, засновник угорської композиторської школи.   Життєвим кредом композитора був вираз: "Або добре, або ніяк".  Народився 22 жовтня 1811 р. у м. Добор'ян (Угорщина). Дитячі роки провів у оркестрі князів Естергазі. Навчався грі на віолончелі, органі, на роялі.    1821 р. - ради розвитку таланту єдиного сина батько перевозить родину до Відня, де. Ф. Ліст продовжує розвивати талант музиканта. Його учителями були Карл Черні, Антоніо Сальєрі.  1823 р. - поїздка до Парижа та спроба поступити до Паризької консерваторії. Його не прийняли, оскільки він не був французом. Але хлопець бере уроки у викладачів консерваторії та активно концертує. У тринадцять він виступив у Віндзерському палаці перед королем Георгом ІУ. У чотирнадцять років юний композитор створив оперу "Дон Санчо, або Замок любові", яка була поставлена на сцені Grand Opera у 1825 році.   У 1827 р. помирає батько. Юнак впадає у депресію. Виживаючи у світі самостійно, концертував, писав музику. У сімнадцять закохався у юну графиню Кароліну Сен-Крик. Молоді люди обмінялися обручками із гравіруванням: "Чекати, не дочекатися". (Батько видав дівчину заміж за іншого, а Ф. Ліст зберіг перстень до кінця життя і у своєму заповіті доручив нащадкам повернути його мадам Кароліні д, Артіго, уродженій графині Сен-Крик.) Юнак тяжко переносив втрату коханої, навіть думав піти у монастир. Синові всяко допомагала мати, яка взяла на себе всі буденні клопоти.  1835 - 1837 р.р. - у Швейцарії Ф. Ліст працює над збіркою п'єс "Роки мандрів". Його запрошують на роботу у Женевську консерваторію. У цей час він вперше організовує сольний концерт без участі інших музикантів, після якого поціновувачі музики почали чітко розмежовувати салонні та концертні події. Також Ф. Ліст відвідує Батьківщину - Угорщину та Австрію, де концертує. До нього приходить слава і визнання.1837 - 1847р.р. - подорожі у поєднанні з концертною діяльністю по країнах Европи.    В січні 1847 року, по дорозі до Туреччини, побував і в Україні, де знайшов кохання усього життя.   У 1848 р. їде до Ваймара у намірі облаштувати родинне гніздо. Тут проходять біля двадцяти щасливих років надій і розчарувань, а також творчості та педагогічної діяльності.   1861р. - чергова драма особистого життя спричиняє відхід маестро від мирської суєти та зміну тематики творчості. Ф. Ліст вступив до Францисканського ордену та прийняв малий постриг. Проживав у Ватикані, писав духовну музику: ораторії "Легенда про святу Єлизавету", "Христос", псалми, меси.   1875 р. - приймає рішення про переїзд в Угорщину, де стає першим президентом Академії музики у Будапешті. У цей період веде активну педагогічну діяльність, створює " Забуті вальси", рапсодії для фортепіано, завершує цикл  "Угорські історичні портрети". Повністю відійшов від концертної діяльності. Зробив виняток, давши згоду на участь у концерті, що відбувся 19 липня 1886 року. Ця подія виявилася фатальною у житті композитора. Після концерту він простудився та захворів на запалення легень, ускладнення від якого спричинило набряки ніг. У скорому часі смерть наздогнала його у готелі, де Ф. Ліст помер на руках камердинера 31липня 1886 року.    Похоронений у Відні на Центральному кладовищі.                

 УКРАЇНСЬКА СТОРІНКА ЖИТТЄПИСУ Ф. ЛІСТА.   Він приїхав у Київ наприкінці січня 1847року, щоби дати три концерти та їхати в Туреччину. Але саме тут зустрів жінку, яка носила ім'я його першого кохання, про яку у своєму заповіті він писав:"Усім, що я зробив,... я зобов' язаний жінці, яку прагнув назвати своєю дружиною, чому завадило зло та мерзенні інтриги окремих людей. Ім'я цієї жінки - княгиня Кароліна Вітгенштейн. Вона - джерело всіх моїх радощів і цілителька моїх страждань".   За право бути подружжям (для чого княгині необхідно було отримати дозвіл на розірвання попереднього шлюбу від російського царя, а потім - дозвіл на вінчання - від Папи Римського) ці двоє боролися біля двадцяти років. Після того, коли вінчання з дозволу Папи зірвалося за 14 годин до здійснення, вони відмовилися від боротьби. Жили окремо, але спілкувалися спочатку безпосередньо, а потім листуванням. Кароліна пережила Ф Ліста на кілька місяців...   У зв'язку із цією історією особистого життя Ф. Ліст виступив із концертами у дванадцяти містах України: Київ, Житомир, Бердичів, Вінниця, Немирів, Кам' янець-Подільськ, Львів, Чернівці, Одеса, Миколаїв, Єлисаветград (нині Кропивницький). Побував і на Тернопіллі - у Кременці. Проживаючи у родовому маєтку княгині Вітгенштейн (Воронинці  Літинського повіту на Поділлі), з початку жовтня 1847 до середини січня 1848 року, композитор створив п'єси: "Заклик", "Благословіння Бога наодинці", "Гімн любові". Потім ці твори увійшли до великого циклу "Поетичні і релігійні гармонії, присвяченого Кароліні Вітгенштейн. Також саме тут був створений цикл фортепіанних п'єс" Колоски Воронинець, або колоски, зібрані в Воронинцях", присвячений дочці Кароліни, десятирічній княжні Марії Сайн-Вітгенштейн. До циклу ввійшли "Українська балада", "Польські мелодії", "Скарга". У першій п' єсі звучать мотиви української народної піснярки Марусі Чурай " Ой, не ходи Грицю"...А у третій - чутно мелодію української народної пісні "Віють вітри, віють буйні..." Тут були написані і чотири дитячі п' єси для фортепіано.   У маєтку містечка Чорний Острів (на Хмельниччині) була створена знаменита " Друга угорська рапсодія". Довгі роки Ф. Ліста захоплювала історична постать українського Гетьмана Івана Мазепи, якому він присвятив Перший етюд для Фортепіано (1827 р.), етюд "Мазепа", присвячений В. Гюго (1835 р.), симфонічні поему  "Мазепа" (1851 р.), однойменні твори для двох фортепіано (1855р.) та для фортепіано в чотири руки (1874р.).  Творчий доробок композитора: Творча спадщина Ф. Ліста величезна! В цілому налічує понад 1200 творів. Із них 649 - оригінальні, інші - перекладення і транскрипції інших авторів.  Улюбленому інструменту - фортепіано - він присвятив понад 500 творів. Багата його й літературна спадщина. (На початку 1880-х років опублікована  у шести томах).                                     Серед визначних музичних творів - симфонічні поеми: "Що чути на горі" (1847  - 1856),  "Тассо. Скарги і тріумф"(1849, переробка - 1850 - 1854), "Прелюди" (1848, переробка - 1850 - 1854), "Орфей" (1854), "Прометей" (1850, переробка - 1855), "Мазепа" (1851), "Святкові дзвони" (1858), "Плач про героїв" (1850 - 1854)," Угорщина" (1854), "Гамлет" (1858), " Битва гунів"(1857), "Ідеали" (1857), "Від колиски до могили" (1881 - 1882). Симфонії:" Фауст" (1854 - 1857),       "Данте" (1855 - 1856).  Ораторії і меси : "Легенда про Єлизавету" (1857 - 1862), "Христос" (1862 - 1866),                 Гранська меса (1855), Угорська коронаційна меса (1866 - 1867).      Крім того, у доробку композитора близько 90 пісень та романсів, балади, легенди, танцювальна музика.                                                    Запрошую послухати ноктюрн Ф. Ліста  "Мрії кохання". (https://youtu.be/d9QnojytF5E).

Йоган Штраус (син), 1825 - 1899 р.р., австрійський композитор, скрипаль, диригент.                           Народився у Відні (Нойбау), Австрія, 25 жовтня 1825 року. Його називали "королем вальсу". Вальси Штрауса - романтичними поемами. Завдяки йому віденський вальс вийшов за межі ХІХ ст., можемо сказати - і за межі ХХ, та хвилює слухачів нині. Ще Й. Штрауса(молодшого) називають класиком танцювальної музики.   Йоган Штраус (батько) був проти музичної кар'єри дітей, хотів бачити сина комерсантом. Прагнення хлопчика підтримала мати. Потай від батька він бере уроки у "першої скрипки" батьківського оркестру Ф. Амона.  Перший свій вальс він пише в шість років. 1844 р. дев'ятнадцятирічний Й. Штраус збирає свій оркестр із п' ятнадцяти музикантів-однолітків і влаштовує танцювальні вечори, конкуруючи з батьком. Перед оркестром він з'являвся зі скрипкою, диригував і грав одночасно.   У своїх вальсах він виражав суспільні події і важливі події особистого життя. Так у 1848 р., в честь Французької революції, появилися "Пісні свободи" та "Пісні барикад". У 1849 р. - "Вальс-некролог на смерть батька".  У 1847 р. Він гастролює у Сербії та Румунії.   1851р.- гастролі в Німеччині, Чехії, Польщі.   У 1855 - 1865 та 1869 - 1872 р.р.  бере участь у дванадцяти літніх сезонів у Росії.   1863 - 1870 р.р. - диригент придворних балів у Відні. У ці роки були створені кращі його вальси: вже відомий Вам "На прекрасному блакитному Дунаї", а також "Життя артиста", "Казки віденського лісу", "Радійте життю" та інші. За словами самого Й. Штрауса: "Мелодії з мене течуть, як вода з крана".    Творчий доробок композитора:    надзвичайний музичний дар та велика працездатність дозволили написати: 168 вальсів, 117 польок, 73 кадрилі, більше 30 мазурок, 32 галопи, 43 марші, 16 оперет.   До жанру оперети композитор звернувся у 70 - ті роки за порадою Жака Оффенбаха. Разом із Ф. Зуппе, К. Міллекером він став творцем Віденської класичної оперети. До цих пір твори Й. Штрауса виконуються на світових сценах. Звучать його вальси із оперет "Летюча миша"  (1874), "Каліостро у Відні"(1875), "Мереживна хустка королеви"(1880), "Ніч у Венеції" (1883), "Віденська кров (1899) та ін. Серед оперет більш серйозним сюжетом виділяється, задумана спочатку як опера, "Циганський барон" (1885). У музиці оперети широко використані угорсько-циганські мотиви і жанри, у тому числі й чардаш.           В кінці життя композитор пише свою єдину комічну оперу "Лицар Посман" (1892), працює над балетом  "Попелюшка" (залишився незакінченим).    І у зрілі роки композитор пише окремі вальси, які випромінюють радість та любов до життя. Серед них - "Весняні голоси"(1882), "Імператорський вальс" (1880).           Музикою Й. Штрауса захоплювалися Р. Шуман, Г. Берліоз, Ф. Ліст, Г. Бюлов, Й. Брамс.   Віддаючи шану таланту свого батька, Й. Штраус у 1889 р. видав його творчий доробок в семи томах (увійшли 250 творів). Про зроблене батьком написав :"... саме завдяки йому віденська танцювальна музика поширилася по всьому світу".  Помер композитор  30 червня 1899  р.. Похоронений у Відні на Центральному кладовищі поруч із Ф. Шубертом та Й. Брамсом. Його життєствердні твори звучать і нині. Він зумів стерти границі між "високим"(концертно-театральним) та  "низьким" (побутово-розважальним) жанрами.   Наш урок завершимо, слухаючи музику, щоби вкотре переконатися, що життя бистротічне, а музика - вічна. Що музика - найсильніший вид магії. (Прослуховування вальсу Й. Штрауса "Весняні голоси", https://youtu.be/YyyX4CThY38).

Питання для самоконтролю та самоперевірки.              

         1.Оберіть одну правильну відповідь ( 1 бал).                   

 І. Романтизм, як напрям у європейській музиці, виник:           

   а). У ХУІІ ст.,                                                б). На початку ХІХ ст.,                            в). В кінці ХХ ст.                                      ІІ. Третю пісню Елен, нині відому як "Аве Марія", написав:                        

    а). Н. Паганіні,                                         б). Ф. Ліст,  в) Ф. Шуберт.                 

 3. Оперету  "Циганський барон" написав :                                        

  а). Г. Берліоз, б) Й. Штраус, в) Ф. Шуберт.                                                

2. Дайте стислу відповідь на запитання (2 бали) :                     

1. Назвіть характерні риси романтизму в музиці.              

 2. Назвіть основні періоди існування та розвитку романтизму в європейській музиці, а також представників того чи іншого періоду.     

 3. Назвіть нові жанри, які появилися в музиці періоду романтизму.                                  

 ІІІ. Дайте розгорнуту відповідь на питання (3 бали) :            

 1. Які факти біографії та твори Ф. Ліста пов'язані з Україною?        

2. Охарактеризуйте відображення    теми природи в творчості одного із композиторів (Шуберт, Шопен, Ліст, Штраус).                                     

 3. Охарактеризуйте один із творів, приурочених темі кохання (на Ваш вибір).