22 урок (ІІ курс) Символічність образів Мавки й дядька Лева – уособлення духовності й краси. Мати Лукаша й Килини – антиподи головній героїні Мавці в
драмі – феєрії Лесі Українки «Лісова пісня».
Симбіоз духовності і прагматизму у образі Лукаша
Мета: допомогти учням розкрити образи твору, з’ясувати їхнє значення, сформувати власне розуміння авторського задуму, зреалізованого в образах та картинах «Лісової пісні», розширити й закріпити в учнів поняття про художній образ; розвивати творчу уяву, навички ідейно- художнього аналізу драматичних творів, уміння характеризувати й зіставляти образи, визначати засоби характеротворення, проводити аналогії з реальним життям; сприяти розвитку комунікативних умінь; виховувати потяг до прекрасного, гуманістичні ідеали, любов до природи, культуру почуттів, прагнення до творчої самореалізації особистості.
За підручником О.Авраменка «Українська література», 10 кл.
Перебіг заняття
І. Вивчення нового навчального матеріалу
Понад 100 років « Лісова пісня» чарує читачів та глядачів. На попередньому уроці до цього мистецького шедевру прилучились душею й ви – наймолодші читачі «Лісової пісні». Ми з вами поєднували кілька рівнів аналізу цього твору: розглядали драму як казку про ніжне кохання і жорстоку зраду; розкривали філософський зміст драми; досліджували художній текст. Та кожне нове прочитання « Лісової пісні» викликає нові відчуття, нове бачення, і в кожного – своє.
- Записати у зошити
Опорна схеми.
Весна –початок кохання Мавки та Лукаша.
Літо – розквіт кохання Мавки та Лукаша.
Осінь – зрада Лукаша, одруження з Килиною; розпач Мавки.
Зима – Лукаш з вовкулаки стає людиною, жалкує за втраченим.
Мавка гине, залишається тільки її безсмертна душа.
Лукаш замерзає)
В українській міфології вовкулака — людина-перевертень, що має здатність перевтілюватися у вовка. Це напівфантастична істота, людина у вовчому вигляді. Вважалося, що вовкулаки можуть бути вродженими та оберненими, Вроджені — це ті вовкулаки, які народилися під певною планетою. Якщо вагітна жінка зустрічала вовка, то у неї повинен був народитися вовкулака. Перетворені (обернені) вовкулаки — істоти, що зазнають більших страждань, ніж вроджені. Вони живуть у барлогах, бігають у лісах, але зберігають людський внутрішній світ. У вовкулаку можна було обернути і старого, і малого. Повернутися до людської подоби обернені вовкулаки могли через кілька років. Вроджені ж вовкулаки все життя проводили в сім'ї як звичайні люди, а вночі, перетворившись на вовків, винищували худобу. Образ вовкулаки символізував безсилля людини перед темними надприродними силами, тугу за справжнім людським життям. Це також один із багатьох образів, через який народ застерігав людину від біди, що може на неї чекати. Цей образ нагадував про необхідність мати у своїй душі Бога, ніколи про нього не забувати, не грішити, щоб не бути тяжко покараним за зроблене зло
Леся Українка в «Лісовій пісні» стала «гімн вільній душі», нечуваноі сили й краси. Вона створила систему образів, у які вклала свої думки, поривання. Саме через образи, їх вчинки, мову проявляється неповторна індивідуальність поетеси.
Асоціативний кущ
Мавка – міфологічна лісова істота – любляча…
Килина – вдова – сварлива жінка-лицемірка…
Мати Лукаша – вдова…
Дядько Лев – уособлення мудрості – розуміє і оберігає природу…
Лукаш – хлопець-поет в душі…..
Ми знаємо, що поетеса любила і знала природу. Тому, захоплюючись її словесними пейзажами, мимоволі чуємо тихий голос Лесі, звернений до читача: шануй і люби красу природи, бо це наше духовне багатство, яке твориться віками, а руйнується днями.
Дуб – це дерево – тотем. У слов’янській міфології – це дерево Перуна. Найбільшим дубам українці приносили жертви, бо вірили, що там оселяються душі померлих предків. У « Лісовій пісні» дуб символізує нерозривність зв’язку людини і природи. Це зображено на малюнку. На зелених дубових листочках написано імена лісових істот, адже вони складають єдине ціле з природою. На жовтих листочках – імена людей, які втратили гармонійний зв'язок з праматір’ю.
Чому ім’я дядька Лева написано не на жовтому листочкові?
Дядько Лев – найбільш гармонійний персонаж серед людей. Він усе своє життя прожив у злагоді з власним сумлінням, з природою та людьми. Доки жив дядько Лев, ніхто не насмілювався посягати на дуба. Цим самим підтримувався зв'язок людини і природи.
Добрий, безкорисливий, багатий душею, він єдиний розуміє та підтримує Мавку.
Звернути увагу на те, що ім’я Лев означає те саме, що й загальна назва – володар лісу, лісний цар. Дядько Лев символізує не звірячу силу, а силу розуму, людську доброту та закоханість у лісове царство.
Чому ж центральний персонаж Мавка стоїть окремо?
Чи можемо ми поставити її в один ряд з іншими лісовими істотами?
Ні. Адже Мавка поєднує в собі риси казкового персонажа і людини, бо пізнала тяжкі « людські стежки» і почуття. Вона хоче зрозуміти все, з чим стикається в житті. Не буде помилкою, якщо сказати, що героїня драми Лесі Українки своєю вдачею, духом і почуттями більше людина, ніж лісова істота. Але людина особлива.
Як бачимо, Лесина Мавка – це лісова істота у вигляді красивої дівчини. Погляньте, як художник засобами графіки та ліній зобразив Мавку.
Вродлива, щира, волелюбна, духовно багата, гуманна, ніжна, лірична, відверта у коханні, здатна на самопожертву, тонко відчуває природу, впевнена у собі та своїх вчинках, безкорислива, незрадлива).
Мавка уособлює найкращі мрії про вродливу, щиру, обдаровану, волелюбну людину, в якій злилися духовне багатство і зовнішня краса. Вона гуманна, тонко відчуває природу і мистецтво, готова йти на самопожертву.
Ця лісова дівчина є втіленням багатства і краси лісу, символом вічності та безперервності руху в природі. Про це свідчить останній монолог Мавки:
Легкий, пухкий попілець
Ляже, вернувшись, в рідну землицю,
Вкупі з водою там зростить вербицю,-
Стане початком тоді мій кінець.
- У діях Мавки бачимо боротьбу за людину, за чистоту її почуттів і високість помислів. Згадаймо слова Мавки, звернені до Лукаша:
Ні, любий, я тобі не дорікаю,
А тільки – смутно, що не можеш ти
Своїм життям до себе дорівнятись,
Або ж:
Бач, я тебе за те люблю найбільше,
Чого ти сам в собі не розумієш,
Хоча душа твоя про те співає
Виразно-щиро голосом сопілки…
Так уже склалося, що людина завжди прагне до ідеалу. Особливо – людина творча. Та чи є він на світі? Чи можна досягти ідеальності? – Важко сказати. Але саме бажання робить людину кращою, облагороджує.
Головне в характері Мавки – жертовність, здатність піти на самопожертву заради інших. Так, вона кидається на захист берези, не слухаючи застережень Лісовика:
…минай людські стежки, дитино,
Бо там не ходить воля, -- там жура
тягар свій носить. Обминай їх, доню:
раз тільки ступиш – і пропала воля.
Пізніше дівчина звільнить Лукаша від чар Лісовика, на що почує:
Не гідна ти дочкою лісу зватись!
Бо в тебе дух не лісовий,
а хатній рабський!
Із твору дізнаємося, що Мавка мала велике бажання пізнати все незнайоме сама. Саме воно і повело її. Опинившись у світі людей, знайшовши там найкращий, чарівніший від папороті цвіт – цвіт кохання, вона хоче зробити все, щоб змінити людське життя, одухотворити тисячі сердець. Мавці, духовно чистій істоті, у людському суспільстві, де панує кривда, сваволя, бездуховність, було дуже важко. Вона бачила, що люди жорстокі та злі, але й знала, що з природи вони добрі та розумні. Тому дівчина йде до них, прагне розбудити найкращі почуття. Справжнього щастя Мавка не досягнула ні для себе, ні для людей. Але віру в краще майбутнє загартувала. Зрештою, її старання не були марними, адже лісова красуня повернула у світ любові Лукаша і все-таки почула схвальне слово з уст його матері: « …було таке покірне, добре, хоч прикладай до рани»).
Отже, ми знаємо, що нашій героїні серед людей, які піклуються про матеріальне благо, було нелегко. Але вона, сильна духом, витерпіла все.
Мавка – це втілення Лесиної любові до Волині, « рідного», « найріднішого куточка на землі», як називала поетеса свій край. У листі до матері від 2 січня 1912 року повідомляла, що написала « Лісову пісню» з туги за волинськими лісами, бо й досі живими картинами перед очима стоять ті чудові місячні ночі, коли вона, зачарована поліськими легендами, крадькома бігала до лісу з надією зустріти справжню Мавку.
-
Життя Лесі Українки, як і її героїні, було переповнене стражданнями. Страхітливий Марище в образі коханої бацили 30 років погрожував смертю, а вона робила все, щоб не піддатись. Леся і Мавка діяли самовіддано, ішли за покликом своєї душі. Сенс свого життя обидві волинські дівчини бачили не в здобутті щастя, а чогось вищого, більшого – що досягається самопожертвою. « Не всі мають те, що хтось має, -- писала Леся Кобилянській, -- хтось має іскру в серці, огонь в душі. Се може не дати щастя, але щось більше і вище за щастя, щось таке, чому назви нема в людській мові».
А ще Леся, як і Мавка, щиро і самовіддано кохала, не відчуваючи взаємності. Кохання було настільки ніжним і чистим, що вона власноруч писала листи від імені С. Мержинського жінці, яку любив умираючий).
Кохання – нетлінне почуття, що живило душу і Лесі, і Мавки. Окрилювало воно і Лукаша.
ІІ Домашнє завдання.
- Схарактеризуйте образ героїні з драми- феєрії Лесі Українки « Лісова пісня», про яку йдеться в даній цитаті:
«Ні! Я жива! Я буду вічно жити
Я в серці маю те, що не вмирає.»
2. В якій ситуації були сказані ці слова?
|