|
Плоттю від плоті традиційного народного мистецтва віддзеркаленням народних характерів, звичаїв і традицій, можна назвати комедію В.Канівця «як наші діди парубкували», яку 02.04.2013року на сцені актової зали навчального корпусу мали можливість переглянути учні та працівники училища у виконанні акторів Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім.І.Озаркевича, очолюваного заслуженим артистом України Дмитром Чибораком.
Основні ролі в комедії зіграли :
- Савка – наш земляк, уродженець Збаражчини, талановитий актор Богдан Базилевич;
- Василина – актриса Любов Моцюк;
- Дід Северин – актор Зіновій Симчич;
- Кум Матвій – наш земляк, уродженець Заліщицького району , актор Василь Швець;
- Тиміш та Олена – талановите подружжя молодих акторів Мальвіна Галунка та Віталій Сичевський.
Професійна і щира гра акторів, багаті театральні декорації, що далеко не всі помістилася на нашій сцені актової зали училища, світло, музичне оформлення дійства дали можливість всім присутнім у залі доторкнутися душею до живого театрального мистецтва, які нині фактично є недоступним для сільської молоді у своїх стаціонарних центрах (обласних драмтеатрах) із-за віддаленості та немалої вартості білетів. Нині це виняток, що справжнє професійне театральне мистецтво зі своєї висоти ступило на поріг звичайного професійно-технічного училища, у проблемне підліткове середовище.
 Не зважаючи на відсутність високих вимог глядачів до рівня виконавської майстерності, на символічну вартість білетів, колектив акторів під час дійства викладався зі всією щирістю і сповна, миттю встановивши повний емоційний контакт із підлітковою аудиторією. Не тільки увагу, але й емоцій біля 200 глядачів актори тримали у полоні протягом всього майже двогодинного дійства. На високомистецьку гру акторів зал в ході вистави неодноразово реагував аплодисментами, щирим сміхом.
Обговорення вражень від вистави у колективі тривало декілька днів, а добрі враження від нагоди доторкнутися до живого театрального мистецтва у душах майбутніх кваліфікованих робітників збережуться на довгі роки; можливо спонукають їх у майбутньому свідомо і самостійно переступити поріг Театру, прагнучи зустрічі з ним, щоби розширити світогляд та спектр фарб своїх емоцій, що робить людину Людиною.
| 
