У перші дні Великого Посту (22. 02. 2018 р. Б.), коли християни роздумують над Хресною Дорогою, страстями, жертовною смертю і чудесним Воскресінням Господа нашого Ісуса Христа, відбулася зустріч учнів І – ІІ курсів із парафіяльним священиком храму Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього монастиря о.о. Василіан – о. Йосафатом Фітелем.

Проведення зустрічі зініціювала класний керівник групи №2 Л. Б. Паращук.

Година духовності розпочалася з колективної молитви « Царю небесний…»

У ході духовної науки о. Йосафат підкреслив, що нічого в нашому житті не стається просто так. У цей особливий час для кожного християнина і християнської церкви Промисел Господній привів його, покірного Божого слугу, щоби свідчити про безкінечність Божого Милосердя, незбагненну Божу Любов до кожної людини. Адже Бог настільки полюбив і любить світ і кожного з нас, що ради нашого спасіння зіслав Свого Єдинородного Сина та допустив Його жертовну смерть на хресті за людські гріхи, щоби кожна людина мала надію на спасіння для вічного життя.

Своїм Богонатхненним словом о. Йосафат прагнув донести до сердець та свідомості молодих людей той факт, що Христова жертва за наше спасіння не закінчилася на Голгофі тоді, майже дві тисячі років тому. Вона триває і досі, особливо під час Великопостових практик Христової церкви. Бог завжди стоїть біля дверей людського серця в очікуванні, щоби кожна Божа дитина через молитву, сповідь і покаяння прийняла Ісуса у святій тайні Євхаристії, отримала прощення. А звільнившись від каміння прогрішень, випростала душу і плечі та, після упадку, прагнула розпочати сходження по дорозі удосконалення з чистого листа.

Утверджуючи молодь в надії на Боже милосердя, о. Йосафат нагадав, що людська природа є слабкою і схильною до прогрішень по своїй суті. Тому Бог допускає наші упадки, щоби у покаянні зм’якшити наше серце, навчити долати людську гординю і спроби жити без Бога. Бог допускає наші упадки, але не цурається нас із-за нашої слабкости. За словами о. Ігоря Возняка: «Доброго християнина відчуття слабкости не принижує, воно нагадує йому про силу і могутність Бога, у котрому перебуває наша правдива сила.»

Також о. Йосафат наголосив, що слабкості та немочі можуть бути подолані, якщо людина вірно розставить свої життєві пріоритети – поставить на перше місце Бога та Його святі заповіді – і все інше стане на свої місця.

Отже, Великий Піст – це приготування до Воскресіння і життя вічного в домі Отця небесного через МОЛИТВУ. Це зустріч із Богом у Слові, у Його святих Заповідях, час підживлення душі животворною силою молитви. Це можливість очистити душу від скверни гріха сповіддю і покаянням, що послужить нашому утвердженню у вірі. Але віра без дії – мертва. То ж Великий Піст – це ще й можливість розпочати сходження до досконалості у повсякденному житті. Для цього необхідно розпочати йти з перших найменших кроків. Розпочати бодай із найменших перемог над нашими немочами через відмову від згубних звичок, злих слів, від шкідливої їжі тощо, чому сприяють і допомагають постові практики християнської церкви.

Піст – це пробудження до духовного життя і наука життя у Христі.

«Якщо ти живеш у Христі, твої очі стануть очима Христа, твій усміх стане усміхом Христа, твоє обличчя стане обличчям Христа» (Мішель Кваст, «Шлях до успіху»). Прагнімо до цього успіху зі всіх сил!

У завершення зустрічі з учнівською молоддю о. Йосафат уділив усім присутнім Божого благословення та здійснив Миропомазання.

Здавалося сам Христос у тихому, ласкавому, мудрому слові о.Йосафата прийшов до нас, щоби благословити кожного на вибір життя, достойного Божих дітей, тут і тепер.

О. П. Ульянова,

Заступник директора з виховної роботи