План уроку:
1, Українська держава та її територія.
2. Політико-географічне положення України.
3. Політико- економічна оцінка державного кордону України.
4. Реформування адміністративно- територіального устрою України.
1. Однією з обов’язкових ознак держави є її територія.
Державна територія — це частина суходолу, окреслена чіткою визначеною лінією державного кордону, яка відділяє територію цієї держави від території інших держав або від території, яка не належить жодній з існуючих держав (наприклад, океан чи море) та на яку поширюється суверенітет і влада певної держави.
Державна територія виконує дві важливі функції:
- визначає просторові межі здійснення державної влади (територіальні межі державного суверенітету) через окреслення лінії державного кордону;
- виконує просторове структурування державної влади (своєрідний територіальний розріз органів державної влади для її кращої організації та здійснення на місцях).
Найважливішими особливостями території держави є її цілісність і недоторканність.
Державна територія України, статус якої визначають Конституція і закони України, формувалася разом з державою як один з її головних атрибутів. Остаточне формування сучасної державної території України завершилось у 1954 р. (включення до її складу Кримського півострова).
Межі державної території України, окреслені її кордонами із сусідніми державами, визначились у результаті правонаступництва й підтверджені після проголошення в 1991 р. незалежності, двосторонніми угодами України про державний кордон з усіма країнами-сусідами.
Згідно з Конституцією України, наша країна — унітарна, суверенна й демократична держава, парламентсько- президентська республіка.
2. Політико-географічне положення України можна схарактеризувати на двох рівнях — глобальному та регіональному.
Глобальне політико-географічне положення країни — її відношення до всіх важливих осередків політичної та військової могутності у світі.
Наша держава розташована в Європі — головному театрі політичного суперництва великих держав світу. Реалізація масштабних міждержавних економічних і військово-політичних союзів у цій частині світу безпосередньо впливає на Україну. Розширення НАТО на схід привело до того, що наша держава має на заході державні кордони з країнами-членами цієї організації. Так само ці країни Східної Європи є членами ЄС. Україна офіційно проголосила курс на інтеграцію до цих міждержавних організацій. Провідні великі держави Європи та США є активними учасниками переговорного процесу в Мінську з мирного врегулювання збройного конфлікту на Донбасі. Також США постачає певні види військової техніки та обладнання, надсилає інструкторів з підготовки кадрів для Збройних сил України. За ініціативи вищих органів влади цієї держави на підтримку України було впроваджено санкції щодо Росії, до яких долучились більшість країн Європи.
Регіональне політико-географічне положення — положення країни відносно системи країн і політичних процесів у межах регіону, де розташована ця країна.
Україна розташована у східній частині Європи й належить до невеликої групи країн цієї частини світу, що не входять до складу її головних міждержавних інтеграційних об’єднань. Окремі політики сусідніх держав виступають із заявами щодо змін існуючих державних кордонів України, зміни політико-адміністративного статусу її окремих регіонів, підтримують деструктивні політичні сили в межах держави.
Особливістю сучасного регіонального політико-географічне положення України є існування територій у її складі, які непідконтрольні уряду України, та безпосереднє сусідство з невизнаною псевдодержавою на частині території, прилеглої безпосередньо до території України, Республіки Молдови. Це значно ускладнює розвиток прикордонних територій. Особливою формою транскордонної співпраці є функціонування добровільних об’єднань — єврорегіонів, які покликані координувати зусилля регіонів і місцевих органів влади на пожвавлення взаємодії між населенням на прилеглих до державного кордону територіях.
3. Державний кордон — лінія і вертикальна поверхня, яка проходить по цій лінії, що визначає межі державної території по суходолу, воді, у надрах землі й повітряному просторі. Якщо західні кордони Україна успадкувала від СРСР і вони були не лише визнані міжнародним співтовариством, а й належним чином демарковані, то східні кордони залишались лише адміністративними межами між колишніми союзними республіками, і вони не були чітко визначені. Таким чином, неможливо було встановити, яким господарюючим суб’єктам держав-сусідів належить той чи інший вид майнового комплексу в прикордонні, розмежування земельних ділянок, інфраструктурних об’єктів. Усе це значно ускладнювало господарську діяльність у прикордонні. Від часу проголошення незалежності України триває процес делімітації (нанесення на топографічні карти лінії проходження державного кордону) та демаркації (установлення прикордонних стовпів, облаштування прикордонної смуги, створення відповідної інфраструктури контролю за перетином і перебуванням) державних кордонів з колишніми союзними республіками. Сьогодні не вирішеним залишається питання визначення лінії проходження державного кордону в Азовському й Чорному морях. Анексія Кримського півострова у 2014 р. значно ускладнила вирішення цього питання. Таким чином, постає питання юрисдикції нафто- й газо- промислів на шельфі, законності ведення геологічної розвідки корисних копалин, товарного рибальства та комерційного судноплавства в територіальних водах до чіткого встановлення їхніх точних меж.
Євроінтеграційний курс України, проголошений 2014 р., сприяв перетворенню державних кордонів із країнами-членами ЄС на кордон, що об’єднує. Упровадження режиму вільного переміщення громадян України у країнах Шенгенської зони, активізація співпраці між регіональними органами влади в рамках єврорегіонів, реалізація масштабних інфраструктурних проектів сприяє економічній співпраці з країнами, які є західними сусідами України.
Окреме місце в системі державних кордонів України займає державний кордон з Республікою Молдова. Частина його перебуває під постійним моніторингом представництва ЄС. Це сприяє координації зусиль органів влади з боротьби з нелегальною міграцією та контрабандою.
4. Адміністративно-територіальний устрій — це поділ території держави на певні частини, який здійснюють для організації управління територією та населенням, що там проживає.
Реформування адміністративно-територіального устрою в Україні зумовлене тим, що його було створено за часів існування СРСР. Курс на євроінтеграцію передбачає передачу повноважень на місця, посилення ролі місцевого самоврядування в межах створення об’єднаних територіальних громад. Існуюча система централізованого управління за системою «регіон — район/місто обласного значення — місцеві органи влади» за своїми територіальними параметрами, людністю, розподілом владних повноважень і прав не відповідає відповідним нормам ЄС. Тому в рамках євроінтеграційного курсу було розпочато децентралізацію. Основою відповідної реформи є утворення об’єднаних територіальних громад з кількох колишніх місцевих органів влади. Цей процес наразі є добровільним, хоча на завершальному етапі впровадження можливе і примусове утворення відповідних громад у рамках реалізації Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (2015 р.). Реалізація цього закону має забезпечити посилення гарантій місцевого самоврядування, підвищення його ролі у вирішенні питань життєдіяльності населення.
Важливою складовою цієї реформи є передача значних повноважень і коштів для їх реалізації центральним органам влади у формі субсидій і субвенцій. Таким чином відбувається децентралізація в Україні. Децентралізація державного управління — це розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування за рахунок повноважень центральних органів.
Питання для самоконтролю:
- Що є державною територією.
- Чим делімітація відрізняється від демаркації.
- Які зміни в політико-геополітичному положенні України відбулися в останні роки?
- Що таке об`єднана територіальна громада?
|