УРОК 28 (І курс) ОСНОВНІ ПРАВИЛА НАГОЛОШУВАННЯ СЛІВ
Мета: формування компетентного мовця, який вільно володіє орфоепічними нормами, і репрезентує себе як свідому, духовно багату особистість. знає і коментує принципи наголошування слів в українській мові, розрізняти особливості наголошування слів різних частин мови, застосовувати свої орфографічні та пунктуаційні знання практично, уміти працювати з орфоепічним словником, визначати і пояснювати, як впливає наголос на розрізнення лексичного значення слова
За підручником О.Авраменка «українська мова» 10 клас
Перебіг заняття
I. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
► Опрацювати інформаційну картку, у якій подано основні принципи наголошування слів. Порівняти опрацьовану інформацію з матеріалом, поданим у підручнику ст..81-82. Зробити висновки.
Методичний коментар. Наголос у словах української мови є властивістю частини слова — складу. Наголос вказує на склад, який виділяється під час вимови слова. Дуже часто у людей виникають проблеми з правильним уживанням наголосу, бо часто в процесі спілкування ми чуємо неправильний наголос слів, а згодом і самі починаємо вимовляти деякі слова неправильно.
Наголос у словах української мови складно правильно визначити, бо він не тільки може припадати на будь-який склад, але йому також властива рухомість — можлива зміна наголосу при відмінюванні слова. Ситуацію також ускладнює відсутність чітких правил щодо формування наголосу та велика кількість винятків.
Основні принципи наголошування іменників
1. У більшості випадків іменники множини мають наголос на закінченні: наприклад, загадки, огірки.
2. У більшості іменників жіночого роду із суфіксом -к при утворенні множини наголос переходить у закінчення: наприклад, тарілка — тарілки, книжка — книжки, АЛЕ: сусідка — сусідки.
3. Іменники, що утворилися від дієслів, мають більше ніж два склади та закінчуються на -ання, частіше всього мають наголошений суфікс: наприклад, читання, завдання. АЛЕ: бігання, нехтування.
4. В іншомовних словах, що позначають міри довжин, зазвичай наголос падає на -метр: наприклад, сантиметр, міліметр, дециметр. АЛЕ в назвах пристроїв — по-інакшому: термометр, барометр.
Основні принципи наголошування прикметників
1. Суфікс прикметників -еньк-, що позначає пестливість, завжди є наголошеним: наприклад, маленький, чорненький, гарненький.
2. У більшості випадків, коли прикметник має два склади, наголос падає на другий склад (тобто на закінчення): наприклад, дзвінкий, новий, тонкий, котрий.
Основні принципи наголошування дієслів
1. Правила наголошування дієслова «бути» такі в теперішньому часі — бути, будемо, проте в минулому часі: була, було, були.
2. Багато дієслів мають наголос на останньому складі: наприклад, нести, везти, мести.
3. Дієслова із закінченнями -емо, -имо, -ете, -ите мають наголос на останній літері: наприклад, веземо, ідемо. АЛЕ: будемо, гуркочемо, залишите.
Основні принципи наголошування числівників
1. У числівниках, що закінчуються на -десят, наголос припадає на останній склад: наприклад, п’ятдесят, сімдесят.
2. У числівниках, що закінчуються на -адцять, наголошений передостанній склад: наприклад, дванадцять, вісімнадцять.
ІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Виконати тестові завдання
1 Складність наголошування деяких слів української мови пояснюється усіма особливостями, ОКРІМ:
А впливом російської мови;
Б наголос в українській мові вільний ( не закріплений за певним складом);
В змішування рухомого та нерухомого наголосу;
Г наголос в українській мові закріплений за певним складом.
2. Підсилення голосу на одному із складів - це
А склад ; Б наголос; В морфема; Г фонема.
3. Установіть відповідність між словом та його характеристикою.
1 Алфавіт А Подвійний наголос
2 Локшина Б Наголос на другому складі
3 Обруч В Наголос на третьому складі
4 Псевдонім Г наголос на першому складі
4. Виділення у висловленні важливого за значенням слова, яке на письмі може позначатися додатковими засобами - це
А вільний наголос;
Б логічний наголос;
В фразовий наголос;
Г емфатичний.
5 Букви на позначення голосних правильно підкреслені у всіх словах рядка:
А уподобАння, чорнОзем;
Б фАртух, дочкА;
В спИна, нАчинка;
В вИселок, новИна.
6 Наголос падає на перший склад у рядку:
А стійкий;
Б підемо;
В вітчим.
Г босий
7 У багатьох двоскладових прикметниках наголос падає
А на закінчення;
Б на основу;
В на перший склад;
Г подвійний наголос.
8 У всіх рядках наголос падає на другий склад, ОКРІМ:
А кухонний;
Б новий;
В дітьми;
Г випадок.
9 Подвійний наголос має слово:
А старий;
Б спина;
В апостроф;
Г цеховий.
10 На другий склад падає наголос у всіх словах рядка:
А колишу, черствий;
Б несемо, посидіти;
В чорнозем, одинадцять;
Г русло, середина.
11 Неправильно наголошене слово в рядку:
А газомЕтр;
Б одИнадцять;
В квартАл;
Г звукОпис.
12 Наголос виконує смислорозрізнювальну функцію у всіх словах, ОКРІМ:
А атлас;
Б орган;
В плачу;
Г алфавіт. |