Тема уроку: Особливості економіко-географічного положення Азії. Склад регіону. Сучасна політична карта Азії.

План уроку:

1. Особливості економіко-географічного положення Азії.
2. Склад регіону, сучасна політична карта Азії.
3. Форми державного правління та територіального устрою країн Азії.

1. Особливості економіко-географічного положення Азії.

Азія величезна за площею частина світу. Через це різні її території мають значні відмінності у фізико- та в економіко- географічному положенні. Це стосується не лише цієї частини світу в цілому, а й деяких, великих за площею країн, наприклад Китаю. Найкраще, найвигідніше, найсприятливіше по­ложення для економічного розвитку мають прибережні, приокеанічні частини Азії. Здебіль­шого саме вони нині й розвиваються найшвидшими темпами. Саме тут проходять основні торговельні шляхи, які з’єднують Китай, Індію, Японію, Південну Корею із США та ЄС. За­вдяки цим зв’язкам утворилися, а останнім часом набули велетенських розмірів окремі мор­ські порти.  Багаті на нафту та газ країни Південно-Західної Азії теж мають вихід до Індійського й Атлантичного океанів, що покращує їхнє економіко-географічне положення. В останні роки у зв’язку з бурхливим розвитком і вдосконаленням транспорту й мереж транспортних кому­нікацій у віддалених від океанів внутрішніх частинах Азії покращилося їхнє економіко-гео­графічне положення. Фактично на сучасному технологічному рівні відновлюються стародавні торговельні транспортні магістралі, наприклад знаменитий «шовковий шлях».  Саме завдяки розвитку транспорту швидкими темпами почали розвиватися внутріш­ні частини Китаю. Покращення економіко-географічного положення пострадянських країн Центральної Азії пов’язане також з просторовою переорієнтацією їхніх економічних зв’язків з Росії на ЄС та особливо Китай.   Економіко-географічне положення різних регіонів і країн Азії буде й далі покращуватися. Хоча в багатьох випадках воно залежить не лише від розвитку транспорту, а й визначається змінами в геополітичній ситуації. Наприклад, політична нестабільність, військові конфлікти в багатьох країнах Азії призводять до погіршення їхнього економіко- та політико-географічного положення.

2. Склад регіону. Сучасна політична карта Азії.

Азія характеризується надзвичайною строкатістю майже в усьому: географічному положенні, природно-ресурсному потенціалі, релігійному та мовному складі населення, рівні соціально-економічного розвитку тощо. Через це тут і виокремлюється найбільша кількість субрегіонів. До субрегіону Південно-Західна Азія належать 15 країн. Потрібно зазначити, що в різні часи дослідники розподіляли регіон по-різному. Історія та географія цього субрегіону, його межове розміщення між Європою, Африкою та Азією призводить до подвійної й навіть потрійної належності окремих країн до тих чи інших регіонів. Так, загальновживаними є умовні регіональні поняття Близький та Середній Схід. Туреччина одночасно може бути країною Близького Сходу, Євразії та Пів­ денно-Західної Азії. На нашу думку, вона належить разом із Росією та Казахстаном до євра­ зійських країн.

Отже, до Південно-ЗахідноїАзії належать: Афганістан, Бахрейн, Ізраїль, Йорданія, Іран, Ірак, Ємен, Катар, Кіпр, Кувейт, Ліван, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман, Саудівська Аравія та Сирія.

До субрегіону Закавказзя, або Країни Закавказзя, належать такі пострадянські держа­ ви, як Азербайджан, Вірменія та Грузія.

Субрегіон Центральна Азія утворюють пострадянські країни: Киргизстан, Таджики­ стан, Туркменія (Туркменістан) та Узбекистан ).

До субрегіону Південна Азія належать: Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдівські Острови, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка.

До субрегіону Східна Азія належать: Японія, Китай, Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР), Республіка Корея та Монголія.

До субрегіону Південно-Східна Азія належать такі країни, як Бруней, В’єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М’янма, Сингапур, Таїланд і Філіппіни.

3. Форми державного правління та територіального устрою країн Азії.

 У цьому регіоні переважають республіки, але є чимало монархій. Конституційними монархіями є Японія й Таїланд, абсолютними —Кувейт і Катар, абсолютними теократичними —Саудівська Аравія
та Бруней. В Азії є унітарні держави, яких більшість, наприклад Монголія, В’єтнам, і федера­тивні, як Індія. До Другої світової війни більшість країн Азії були колоніями. Нині майже всі вони є незалежними (суверенними) державами.

У регіоні можна виокремити майже всі типи нинішнього соціально-економічного розвит­ку держав світу. Наприклад, унітарна конституційна монархія Японія —високорозвинута країна <<G7>>. Ісламська республіка Афганістан і федеративна республіка Непал —найвідста­ліші країни світу. Федеративна республіка Індія —класична країна, що розвивається. Ізра­їль —унітарна республіка, країна переселенського капіталізму. Саудівська Аравія (абсолют­на теократична монархія), Кувейт (конституційна монархія), ОАЕ (федерація абсолютних монархій), Катар (абсолютна монархія), Бруней (абсолютна теократична монархія) —нафто- експортні країни. Республіки Південна Корея та Сингапур —нові індустріальні країни.

www.10minclass.com>video

Питання для закріплення матеріалу:

1. Проаналізуйте особливості економіко-географічного положення  різних частин Азії.
2. Охарактеризуйте  сучасну політичну карту Азії.
3. Визначте якісні та кількісні зміни, які відбулися на політичній карті Азії за останнє століття.